06 липня 2009
Система пільг в Україні – насправді не система?
Громадські організації, представники органів влади з Львівської та інших областей України взяли участь в обговоренні щодо можливостей реформування пільг та привілеїв та способів наближення системи соціального захисту до європейських стандартів. Саме такою була тема круглого столу, який відбувався у Львівському прес-клубі реформ 2 липня.
Круглий стіл проводився в рамках проекту «Реформування системи пільг і привілеїв в Україні – наближення до європейських стандартів», що реалізувався Центром громадської адвокатури за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
Участь у заході взяли соціальні, правозахисні, аналітичні неурядові організації, які стикаються із проблемами застосування пільг, представляють групи, які користуються пільгами, мають бажання взяти участь у реформуванні системи пільг в Україні, а також органи влади.
Як зазначив голова Центру громадської адвокатури «ми говоримо про реформування «системи» пільг та привілеїв, тому що так зручніше, проте це важко назвати «системою». Система передбачає наявність елементів, які структурно між собою пов’язані, існує певна логіка у системі. Пільги та привілеї в України виникали і надалі виникають стихійно, нелогічно, багато збереглось ще із радянських часів, на сьогодні ми нарахували більше 600 пільг. Тому проблема впорядкування пільгового забезпечення уже назріла давно», – додав він.
Серед основних проблем сьогоднішньої «системи» пільг учасники виділили такі як невідповідність державних зобов’язань з надання пільг і фінансових ресурсів на їх забезпечення, зростання кількості осіб, які мають право на пільги за відсутності реальної оцінки потреб груп населення, які користуються пільгами; необґрунтованість норм споживання; труднощі обліку пільгових послуг; складність законодавства про надання пільг; поповнення «системи» пільг новими без передбачення належного фінансування. Як наслідок цих проблем, виникає несправедливість у наданні пільг; держава фактично не може гарантувати їх надання, а також назріває соціальна напруга та конфлікти між пільговиками та надавачами послуг, місцевими органами влади та громадськими організаціями, кожен з яких відстоює свої інтереси, що стало очевидним навіть під час обговорення.
Голова спілки «Щаслива родина» Леся Кравчук вказала, що усі перераховані проблеми пільгового забезпечення справджуються на прикладі багатодітних сімей. «Задекларована підтримка сімей фактично не має фактичної реалізації, - зазначила пані Леся. – З січня наступного року має набути чинності закон про пільги для багатодітних сімей, однак фінансування практично не передбачено. Мають місце випадки, коли законом передбачається певне право, а підзаконними актами обмежується, також оцінка потреб сімей не відповідає реальній ситуації. Набагато краще було б, коли наші сім’ї отримали реальні кошти, за допомогою яких самостійно обирали надавачів послуг та їх оплачували».
«Вартість задекларованих пільг в Україні за наявної кількості пільговиків уже у кілька разів перевищує обсяг, який закладений у держбюджеті. - зазначила заступник голови Центру громадської адвокатури Тетяна Яцків. - Пільги потребують фінансування з боку бюджету, тому слід позбавитись ілюзії, що щось держава дає їх «безкоштовно». Одним із таких «симптомів» хвороби системи соцзабезпечення є проблеми виплати «допомоги» сім’я з дітьми до досягнення дитиною трьох років, існують чисельні позови та рішення, за якими держава повинна заплатити за обмеження виплат. За новими змінами до законодавства жінка, яка отримувала середню зарплату 1200-2000 грн., у період догляду за дитиною отримує від 130 грн. Взагалі це не слід вважати «допомогою» держави чи якоюсь пільгою на те, щоб «стати матір’ю», жінка, як і її чоловік сплачують відрахування із зарплати у якості страхових внесків протягом свого життя, але на сьогодні це у системі соцстрахування не повертається».
Гордасевич Богдан, представник організації «Разом» зазначив, що «пільгове забезпечення має бути поза політикою, повинно припинитись використання його для політичної реклами. Якщо політики декларують нові пільги, за них має хтось розплачуватись. Для наповнення бюджету, кошти, які необхідні будуть для здійснення соціальних виплат, будуть сплачувати громадяни чи підприємці, і тим самим обмежаться доходи інших категорій».
Одним із напрямків реформування, яке викликало багато дискусій, стало питання «адресності» пільг, що має передувати заміні пільг на грошову допомогу. Також це стосується пільг за професійною ознакою, кількість яких є також немалою, як і фінансування, яке не витрачається на них. Коли б враховувався такий критерій, питання про пільги народних депутатів та багатьох категорій навіть не ставилось. Багато пільг взагалі не стосуються сфер, де вони надаються, наприклад, пільговий вступ до вищих навчальних закладів, адже тут критерієм має бути виключно рівень знань, а не соціальне походження чи інші ознаки.
Щодо заміни пільг на адресну грошову допомогу, то найбільш назріла потреба переведення у таку форму транспортних пільг, щодо яких практично поки що не вигадано найбільш вдалої формули обрахунку споживання. Заступник начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської ОДА Оксана Яковець розповіла про методики розрахунку споживання транспортних пільг, яка розроблена управлінням, та яку застосовують інші області, проте також вказала, що існує чимало проблем із їхнім обліком, виникають суперечки між різними учасниками, які залучені до надання та фінансування цих пільг.
«Багато питань лежить не тільки у площині реформування пільг, але і в питанні відношення до пільговиків, – вказав представник Центру соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін» Олександр Грінченко. – Надання пільг та процедура їхнього отримання є образливими для громадян України. Наприклад, інваліди, якщо б отримували достатні для життя соціальні виплати чи пенсійне забезпечення, не хотіли б приниження у транспорті чи під час отримання інших пільг, вони хочуть відчувати себе такими ж, як і інші. Тому було б нормальною і такою, що не породжує суперечок ситуацією, якби інвалід міг самостійно оплатити проїзд. Також практично більшість інвалідів не можуть реалізувати свої пільги, передбачені законодавством, оскільки не створено середовища та умов, за яких інваліди могли безперешкодно користуватися громадським транспортом».
Заступник голови Львівської обласної асоціації інвалідів Оксана Кіяновська вказала, що «заміна пільг на адресну грошову допомогу має бути також такою, яка б забезпечила можливість пільгових категорій для життя та лікування. При цьому потрібно враховувати реальні потреби та їхню вартісну оцінку відповідно до ринкових умов, а не вигадувати так звані норми, які не відповідають споживанню».
Також учасники обговорили питання «стандартів» оцінки потреб та їх вартості, оскільки навіть прожитковий мінімум, який застосовується при визначенні соціальних питань в Україні не відповідає реальним потребам та вартості товарів і послуг. Ставилось питання про соціальне страхування у медицині, у якій «безкоштовність» уже давно є декларацією, функціонування пенсійного страхування, інших систем соціального страхування.
Учасники заходу переглянули фільм «Україна – країна пільг?», який підготовлено у рамках проекту, та у якому зібрано коментарі пільговиків щодо заміни на адресну грошову допомогу. За результатами досліджень проекту у Львівській області, тільки третина опитуваних відповіли, що вони позитивно відносять до заміни системи пільг на адресну грошову допомогу. Ті, що негативно відносяться до такої реформи, переважно аргументували це тим, що у разі заміни пільг, які вони отримують, на адресну грошову допомогу, коштів, призначених для них, може не вистачати для оплати всіх комунальних послуг та витрат на проїзд, або ж, у гіршому випадку, вони взагалі можуть не дочекатися жодних виплат. Також громадяни зазначали, що вони не довіряють державі і не можуть бути впевнені в тому, що така допомога буде виплачуватися в повному обсязі. Посилились побоювання користувачів пільг у зв’язку із економічною кризою: адже пільги, наприклад, на транспорт, оплату комунальних послуг вони матимуть, а гроші знецінюються постійно, ціни ж зростають. Тому отримання конкретних пільг є стабільнішим ніж отримання певної грошової суми.
«Велику роль у роботі із населенням мають відігравати громадські організації, - вказала керівник проекту Оксана Коваль. - Громадські організації готові брати участь у реформуванні пільг та наближувати їх до європейських стандартів в Україні, вони можуть допомогти зрозуміти своїм цільовим групам, яким чином відбувається реформування та сприяти інформуванню, щоб не було соціальних конфліктів та непорозумінь».
Результати обговорення та напрацювання, організацій, за результатами громадських заходів будуть узагальнені у підсумковому виданні, передані органам влади, які відповідальні за реформування системи пільг, а також оприлюднені на прес-конференції для медіа.
Версія для друку
Лінк на e-mail 
